Знаю, що багатьом сьогодні не до богомислення. І взагалі – чи можливе богомислення під час війни, коли руйнуються не лише плани, а й сім'ї, йдуть на фронт близькі друзі, гинуть знайомі?
Із кінця 2021 р. редколегія «Богомыслия» активно добирала матеріал для чергового числа журналу на тему «Вісники Слова». 32 число альманаху ми планували присвятити покликанню та служінню проповідника, але російське вторгнення в Україну все змінило, і почалася інтенсивна робота над новою темою – БОГ СЕРЕД РУЇН. Війна спонукала не лише до соціально-політичного чи психологічного, а й до богословського осмислення того, що відбувається. На цьому зосередився новий випуск альманаху.

У 32-му альманасі «Бог серед руїн» читачі знайдуть багато цікавого, глибокого та часто дискусійного матеріалу для роздумів. Починається випуск із двох статей, присвячених псалмам прокляття.

Олександр Гейченко у статті «Псалми прокляття: пастирське застосування в умовах війни проти України» аналізує псалми, в яких автори висловлюють ненависть до ворогів і бажають їм усіляких бід і смерті (Пс. 57; 68; 82; 93; 108; 136). Наявність у каноні цих текстів, на думку автора статті, може допомогти сучасним віруючим пережити травматичне відчуття війни.

В'ячеслав Герасимчук у статті «Час мовчання арф: роздуми про 136 псалом» пропонує чесну спробу прочитання одного з найважчих для християн – 136 псалма прокляття – з позиції сьогодення. Його короткий текст, як вважає автор, має дивовижну здатність «воскресати» у часи воєн, геноцидів, утисків та гонінь.

Володимир Лебедєв запрошує читача поринути у світ автора та первісних аудиторій книги пророка Ісаї, щоб зрозуміти значення випробувань віри серед непередбачуваних і трагічних подій, щоб збагнути, що Бог залишається незмінним у своїх обітницях навіть в умовах хаосу, трагедій та розрухи.

Сергій Санніков у статті «Невже Ти тут? Страждання і безсторонність Бога» пропонує замислитися над однією з найскладніших богословських проблем – чи може Бог повноцінно страждати, чи це суперечить Його абсолютній досконалості? Чи страждав Христос як істинний Бог, чи ж на хресті страждало тільки людське єство Ісуса? Чи є реальною присутність Христа в сучасних стражданнях українців від російської агресії, чи це лише гарна поетична метафора? Автор розкриває реальність присутності Христа в стражденному світі.

У статті Світлани Сузько «Біль і страждання. Подолання болю» зроблено спробу розглянути сутність і причини страждання; порушується питання подолання болю, особливо у випадках, коли Бог, здавалося б, нічого не робить, і немає відповіді. Авторка намагається показати, як жити далі після трагедії. Дає практичні поради душеопікунам та людям, що проходять через біль і страждання.

Ростислав Ткаченко у статті «Bellum justum або війна заради миру: християнська теорія справедливої війни від давнини до сьогодення» пропонує історико-богословський аналіз поняття «справедлива війна». Чи можлива така війна і за яких умов війну можна назвати справедливою? З погляду автора, ця концепція може бути корисним інструментом для адекватного ставлення християнина до збройних конфліктів.

У статті Джошуа Серля «Богословські роздуми про природу війни» досліджується миролюбний характер Бога і войовнича поведінка гріховного людства, обговорюється місце війни в контексті есхатології та запропоновано деякі ідеї того, як сучасні послідовники Христа можуть стати на захист миру, навіть якщо це їм дорого обійдеться.

Важливе місце у 32 випуску альманаху займає інтерв'ю, яке провів Федір Райчинець із відомим громадським діячем, євангельським богословом із Хорватії, доктором Мирославом Вольфом спеціально для альманаху «Богомыслие». Мирослав є автором понад 10 популярних книг, перекладених різними мовами. Вітчизняному читачеві відомі його книги «Зневага та прийняття», «За подобою Нашою». В інтерв'ю «Війна, ненависть, прощення» М. Вольф говорить про духовні наслідки війни в Україні та показує повоєнну перспективу, спираючись на особистий досвід війни у Хорватії.

Михайло Черенков у статті «Церква на війні. Заокеанський фронт» пропонує осмислення безпосереднього досвіду, спостережень і переживань про те, як війна в Україні впливає на життя та служіння слов'янських євангельських церков у США, та виділяє найбільш актуальні виклики воєнного часу. Він наголошує, що за всієї складності та гостроти ці виклики мобілізують церкву та відкривають нові можливості для її духовного оновлення.

У статті Михайла Нестеренка «Російські християни та війна в Україні: моделі поведінки у контексті біблійних образів» розглянуто низку біблійних образів для богословського осмислення реакції російських християн на вторгнення в Україну та запропоновано низку кроків щодо подолання системного надлому в українсько-російських церковних відносинах. Автор вважає, що причиною невиразної реакції російських християн на війну в Україні є страх, і наполягає: церкви в обох країнах після війни мають стати основою загальнонаціонального примирення.

Ліна Бородинська у статті «Одне тіло», зранене війною» наголошує на одній із важливих проблем, яку породила російсько-українська війна сьогодні, – розділення сім'ї. Читачеві запропоновано нариси про життя чотирьох родин, скалічених Другою світовою війною. Показано, які тяжкі наслідки будуть мати сучасні катаклізми для окремої родини та українського суспільства в цілому.

Стаття Мері Рейбер «Історія непомітних: думки про несення хреста» вказує, що на противагу історії, яку «пишуть переможці», християни відповідають за збереження історії непомітних «героїв другого плану». Авторка пропонує роздуми про двох людей, які несли хрест Христа: Симон Кіринеянин, який зробив це буквально, та Клейтон Крац, американський меноніт, волонтер, який 1920 р. приїхав в Україну із гуманітарною місією і загинув тут.

Іван Лещук пропонує глибоко особисту та проникливу рефлексію на трагічні події в Україні в уривках зі свого циклу «Записки воєнного часу», об'єднаних спільною темою «Сльози, що здіймаються вгору». У цих літературних замальовках він у жанрі теопоетики відкриває серце стражданням і намагається осмислити їх не високими богословськими категоріями, а живим голосом стражденних дітей та дорослих, втішити яких здатен лише Бог.

Тетяна Герасимчук підготувала есе про життя та служіння легендарного доктора Ніка, улюбленого викладача, який служив в Одеській богословській семінарії з моменту її заснування. 7 травня 2022 р. Миколі Олексійовичу Олександренкові виповнилося б 100 років від дня народження. В есе наведено уривки з його автобіографічної книги «Від благодаті до свободи», в якій доктор Нік згадує події Другої світової війни та своє навернення до Бога.

Приємного читання та роздумування про незбагненні Божі діла!

З любов'ю
Санніков С. В.,
головний редактор альманаху «Богомыслие»